Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил
на роки опадає.
Годинник життя 
безупинно іде.
...Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам'ятає.
Олена Матушек

Ми давно усвідомили масштаби ядерного лиха, яке зійшло на нашу землю під гіркою зіркою Полин. Не одну навалу ворогів відвернули древляни від рідної землі в минулі століття. Та не могли й гадати пращури, що прийде весна 1986-го і посіє на родючі поля цього мальовничого краю України не пшеницю, а попіл смертоносного атома. Навіть після того, як відважні вогнеборці ліквідували вогонь на четвертому реакторі АЕС, ми не передбачали, скільки страждань принесе та зловісна квітнева ніч. Тисячі зламаних людських доль, непоправні втрати... На десятиліття, століття - хто знає достеменно, ще на скільки - знівечена радіацією і втрачена земля. 
І хоча пройшло немало часу, але розум і серце протестують: події квітня 1986 року не можуть забутися. 
До Дня пам'яті Чорнобильської трагедії бібліотека ліцею №13 "Авіор" пропонує до уваги користувачів книжкову виставку "Чорнобильський слід трагедії".

За матеріалами журналу "Безпека життєдіяльності"